І сонце над нами, і мудрі сузір’я,
Під нами із братом стрічається брат.
Міжгір’я – легенда, і пісня – Міжгір’я,
Міжгір’я – це правда і доля Карпат.
П. Скунць, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка
Доводити про те, що селище міського типу Міжгір’я наймальовничіший куточок Закарпаття, нема потреб, бо чудові лісисті гори, швидкоплинні потічки, мінеральні джерела, свіже повітря і щедрі дари природи беззаперечно переконають у цьому будь-кого, хто побуває на Верховині.
А свою біографію населений пункт розпочав ще в далекому 1415 році, коли про нього вперше згадали у письмових джерелах, правда, під назвою Волове.
Чому Волове?..
Одні доводять, що в сиву давнину сюди, у бездоріжню місцину, можна було дістатися лише на волах... Інші стверджують, що воли принесли на своїх спинах-горбах горе у гори, де важко жилося простому люду...
Побутує також легенда, ніби з низин сюди селяни провадили худобу на літне випасання, бо схили гір славилися запашними травами...
Як би там не було, а до 1953 року селище називалось Волове, а з того часу – Міжгір’я. І в райцентрі на висоті понад 450 метрів над рівнем моря між полонинами Боржава, Красна, Кук мирно живуть і завзято трудяться лісоруби, деревообробники, сільськогосподарники. охоронці людського здоров’я, славні педагоги і культосвітні працівники. Всього тут проживає понад десять тисяч мешканців-верховинців.
У селищі діє чимало промислових підприємств, організацій і установ, а також медичне та професійно-технічне училище, музична школа. Будинок дитячої творчості, дитячі садки тощо.
Далеко за межами області відомі санаторій “Верховина” і туристично-оздоровчий комплекс “Карпати” та розташовані неподалік водоспад Шипот, перлина Верховини Синевирське озеро, яке в народі називають Морським оком, і єдиний на всю Європу Музей лісосплаву на Чорній ріці, притоці бурхливої Тереблі, яка на своїх плечах тривалий час носила плоти-бокори, транспортуючи деревину аж до Тиси.
Заховане далеко в горах Міжгір’я нині живе турботами незалежної України, вносить посильний вклад у розвиток молодої держави.
Нехай Вам щастить.
Міжгір’я (до 1953 року Волове) – селище міського типу в Закарпатській області, адміністративний центр Міжгірського району.
Українською – Міжгір’я; російською – Межгорье [мєжґорьє]; русинською – Воловоє, Воловвый, Волове, Межгорьє; угорською – Okormezo; словацькою і чеською – Volove, Mezhorje; білоруською – Міжгор’е.
Розташоване за 154 км на схід від обласного центру, в гірській улоговині, яку оточують полонини Боржава й Красна. Найвищі вершини, що знаходяться поблизу, на північному сході – Кам’янка (1587 м) і на південному заході Кук (1365 м). Через селище проходять автошляхи Хуст-Міжгір’я-Воловець і Міжгір’я-Долина.
Перша згадка про Волове відноситься до 1415 року. На початку ХХ століття Волове стало центром округу, який охоплював увесь басейн верхів’я Ріки.
У Воловому не раз зупинявся відомий чеський письменник Іван Ольбрахт.
Основні дані
Населення: 9421
Поштовий індекс: 90000
Телефонний код: +380(3146)
| 
